![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
yury_nesterenkoВорогів треба знищувати. Фізично.
Свого часу я вже пояснював, у чому полягає сутність трьох категорій – друзі, вороги й партнери – та чому компроміси корисні тільки з партнерами (з друзями вони просто не потрібні – інакше вони вже не друзі, а з ворогами категорично неприпустимі). Друзі – це ті, з ким інтереси цілковито збігаються (відповідно, виграш одного – виграш іншого), партнери – це ті, з ким інтереси збігаються частково (відповідно, шляхом компромісів у тій частині, де вони розходяться, можна домогтися виграшу для обох сторін там, де вони збігаються), а ворогами є ті, з ким інтереси абсолютно антагоністичні (відповідно, будь-який виграш одного ЗАВЖДИ є програшем іншого). Це міркування є правильним, але воно потребує уточнювання. А саме – поняття «вороги» слід замінити більш загальним поняттям «антагоністи», які, своєю чергою, поділяються на конкурентів і власне ворогів.
Конкуренти – це ті, чий антагонізм ґрунтується на боротьбі за певний ресурс, який не можна поділити для обопільного задоволення. Таким ресурсом можуть бути гроші, частка ринку, популярність, вплив і таке інше (зокрема те, що існує в одному єдиному екземплярі – хоч перше місце на змаганні, хоч твір відомого митця, чи об'єкт сексуального інтересу). Важливо, що антагонізм в такому разі має інструментальний, раціональний характер (навіть якщо інтерес до самого ресурсу не дуже раціональний) – він є лише наслідком боротьби за ресурс. Якщо конкуренти все ж таки знайдуть спосіб розділити ресурс таким чином, що влаштовує їх обох, або якщо один з них взагалі втратить інтерес до ресурсу, вони можуть стати партнерами й навіть друзями.
Зовсім інша справа – вороги. Боротьба за ресурси (територію, владу тощо) там теж може бути присутньою, але вона вже другорядна. Ворог ненавидить тебе просто за те, що ти існуєш. За те, що ти є тим, ким ти є. І він вигадує будь-які територіальні, політичні та інші причини та «casus belli» лише для того, щоб виправдати цю ненависть.
Відповідно, домовитися з ворогом, на відміну від конкурента, полюбовним шляхом – принципово неможливо. Його не влаштує жодний проміжний варіант, жодне «врахування його інтересів». Тому що його інтерес полягає у тому, щоб тебе знищити. І поки він цього не доб'ється, він не заспокоїться. А будь-якими по́ступками, будь-яким проявом миролюбності ти не зменшуєш це його бажання, а лише полегшуєш йому цю задачу.
Відповідно – ти повинен вбити ворога, перш ніж він уб'є тебе. Іншого шляху нема.
Це і є найочевиднішою аксіомою. Врагов надо уничтожать. Физически. В свое время я уже объяснял, в чем суть трех категорий – друзья, враги и партнеры – и почему компромиссы полезны только с партнерами (с друзьями они просто не нужны – иначе это уже не друзья, а с врагами – категорически недопустимы). Друзья – это те, с кем интересы совпадают полностью (соответственно, выигрыш одного есть выигрыш другого), партнеры – те, с кем интересы совпадают частично (соответственно, за счет компромиссов в той части, где они расходятся, можно добиться выигрыша для обеих сторон там, где они совпадают), а враги – это те, с кем интересы полностью антагонистичны (соответственно, любой выигрыш одного ВСЕГДА есть проигрыш другого). Это рассуждение верно, но требует уточнения. А именно – термин «враги» следует заменить более общим термином «антагонисты», каковые, в свою очередь, делятся на конкурентов и собственно врагов. Конкуренты – это те, чей антагонизм основан на борьбе за некоторый ресурс, который не может быть поделен ко взаимному удовлетворению. Таким ресурсом могут быть деньги, доля рынка, популярность, влияние и т.п. (частый случай – нечто, существующее в единственном экземпляре, будь то первое место на соревновании, произведение известного художника или объект сексуального интереса). Важно, что антагонизм в этом случае носит инструментальный, рациональный характер (даже если сам интерес к ресурсу не слишком рационален) – он лишь следствие борьбы за ресурс. «Ничего личного – просто бизнес.» Если конкуренты все же найдут способ разделить ресурс устраивающим обоих образом, или если один из них вовсе потеряет интерес к ресурсу, то они могут стать партнерами – и даже друзьями. Враги – это совсем другое дело. Борьба за ресурс (территорию, власть и т.д.) там тоже может присутствовать, но она уже вторична. Враг ненавидит тебя просто за то, что ты есть. За то, что ты такой, какой ты есть. А любые территориальные, политические и прочие причины и «казусы белли» он придумывает лишь для оправдания этой ненависти. Соответственно – с врагом, в отличие от конкурента, нельзя договориться по-хорошему. В принципе нельзя. Его не устроит никакой промежуточный вариант, никакой «учет его интересов». Потому что его интерес состоит в том, чтобы уничтожить тебя. И пока он этого не добьётся, он не успокоится. А любыми уступками, любым проявлением миролюбия ты не уменьшаешь это его желание, а только облегчаешь ему эту задачу. Соответственно – ты должен убить врага, пока он не убил тебя. Иначе никак. Это и есть самая очевидная аксиома.
Оригинал на русском:
BMC (постоянная подписка и разовые пожертвования)
Patreon (туда я регулярно выкладываю произведения, которых нет в открытом доступе)
Zelle - для адреса georgeyright@gmail.com (без комиссии, но нужен аккаунт в американском банке)
Wise для: Номер счета 7010141420; Код банка(Routing Number) 031100649; Банк Discover Bank; Имя George Right
Paypal - для адреса georgeyright@gmail.com (выбирайте вариант sending to a friend. Писать эти слова не нужно, нужно выбрать соотв. опцию на вашем языке!)
Криптовалюты (не для оплаты жизни сейчас, в только в качестве вклада на будущее):
BTC 14ozyVuh2myB1Nxqz2wVQ2vfXtgd8mP7ov
ETH 0x311b5964C36098CCe66885cb373A727D2B7Bd840
Помимо пожертвований и покупки текстов, вы можете выкупать мои произведения для всеобщего доступа, а также задавать платные вопросы.
ЕСЛИ НЕ МОЖЕТЕ ПОДДЕРЖАТЬ МЕНЯ ДЕНЬГАМИ - ПО КРАЙНЕЙ МЕРЕ РАСПРОСТРАНЯЙТЕ МОИ ПОЛИТИЧЕСКИЕ ТЕКСТЫ, как публицистику, так и стихи!
СМЕРТЬ РУСНЕ! И СМЕРТЬ ПРОКЛЯТОЙ ГАДИНЕ ТРАМПУ, ВЫБЛЯДКУ ШЛЮХИ ВЭНСУ и любым прочим пособникам русни в любой точке мира!
